Person

Октябрь, 2018
Лілія Московко: «Я вдячна долі за те, що маю»

Десять років в офтальмології та п`ять – на адміністративній посаді. Родина, яка надихає та підживлює енергією. Медичний центр, заради розвитку якого вона готова працювати по 18 годин на добу. Розповідаючи про своє життя, головний лікар та директор медичного центру «Салютем» Лілія Московко каже, що вдячна долі за те, що має, але завжди прагне більшого. А починалося усе із дитячої мрії


– Класу із дев`ятого бачила себе тільки лікарем, хоча моя родина зовсім не медична: батько – інженер, а мама – вчитель. І батьки запитувала, чи дійсно я цього хочу, але моє рішення було твердим, і я вступила до Вінницького національного медичного університету. 


– Наскільки відрізнялися Ваші дитячі уявлення про медицину від того, що Ви побачили?
– У мене психологія відмінниці. На мене завжди покладалося дуже багато обов`язків, мабуть, люди відчувають, що я до всього ставлюся відповідально. І хоча в медичному університеті програма дуже розлога, я завжди намагалася все досконало вивчити. Спочатку я навчалася на відмінно, але потім вийшла заміж, народилися діти, і цю планку тримати стало важче. Книжки та колиска – я все це пройшла. Не скажу, що це було легко, але мені було цікаво навчатися. З чоловіком ми познайомилися на четвертому курсі, у нас була студентська родина. І перший державний іспит «КРОК» я складала у пологовому будинку, а на четвертий день після пологів вже склала  іспит з хірургії, і невідкладні стани у мене приймав лікар, який у пологовому був моїм реаніматологом. Він був дуже здивований: «Я ж тебе щойно в лікарні з наркозу виводив». 


– Як Ви обрали спеціалізацію?
– Мені дуже подобалися офтальмологія та анестезіологія-реаніматологія. Реаніматологія – тому що  маю здатність швидко реагувати на ситуацію і приймати відповідальне рішення, не вдаюся до паніки, і планувала обрати цей шлях. Але доля склалася так, що мама мого чоловіка – офтальмолог, співвласник лікувально-діагностичного центру контактної корекції. Вона запропонувала мені стати офтальмологом, і я залюбки погодилася. 


– Не пошкодували про свій вибір?
– Ні. Я закінчувала навчання 15 років тому, і тоді всі йшли працювати до державних лікарень, а я жодного дня не працювала у державній структурі: після інтернатури одразу прийшла до приватної клініки. Я пропрацювала там десять років, займалась складними випадками корекції зору. І тепер можу сказати: для лікаря на початку його професійного шляху дуже важливо мати гарного вчителя. Ось мені пощастило. У мене були дуже гарні вчителі, спочатку, в університеті, Шеліговська Тамара Михайлівна, чиї лекції я досі згадую, а потім – Лютворт Галина Генріхівна, яка передала мені досвід не лише як лікаря, а й як керівника. 


– Вам подобалося працювати у якості лікаря, але, тим не менш, Ви змінили профіль…

– Склалося так, що чоловік став співзасновником медичного центру «Салютем» та запропонував мені стати головним лікарем.


– Але головний лікар – це вже не стільки лікар, скільки адміністратор. Ви не шкодуєте про те, що доводиться займатися справами, які не завжди стосуються безпосередньо медицини?
– Іноді трохи заздрю лікарям, які мають можливість розвиватися із професійної точки зору. Раніше я більше відвідувала офтальмологічних конференцій, а зараз – в основному ті, що присвячені управлінській тематиці.


– Ви – директор центру, Ваш чоловік – співвласник. Чи не виникає із цього приводу конфліктів?
– Чоловік ніколи не втручається у мою роботу, але він може так дати підказку, що потім починаєш цю ідею розвивати. Я часто з ним раджусь, для мене дуже важлива його думка. 


– Що найголовніше у роботі головного лікаря?
– Вміти знаходити спільну мову і з пацієнтами, і з персоналом, і з партнерами, і з іншими медичними центрами. Ми – центр, який досить відкритий до співпраці. У нас спільна мета – допомогти людям, вилікувати, надати нові можливості діагностики та лікування.


– Вінницькі медичні центри більше налаштовані на співпрацю чи конкуренцію?
– Конкуренція може бути різною. Здорова конкуренція – це коли кожен намагається зробити послугу більш якісною та доступною. Це коли йдеться про однакові послуги. Та водночас пацієнти звичайно  обирають медичний центр не  тільки по фінансовим критеріям, а й по кваліфікації лікаря. Так, атмосфера у центрі та якість маніпуляцій дуже важливі, але у кожного лікаря, якщо він надає кваліфіковану допомогу, формується своє коло пацієнтів, які довіряють йому своє здоров’я. Пишаюсь тим, що у нашому центрі дуже кваліфіковані та  досвідчені лікарі. Є і молоді фахівці, які обов’язково працюють пліч-опліч з більш досвідченими лікарями, до яких у будь-який момент зможуть звернутися по пораду та по допомогу.

 
– Кажуть, що рівень підготовки лікарів в Україні постійно погіршується. Ви з цим погоджуєтесь?
– Студенти в усі часи однакові. Вони цікавляться тим, що їм цікаво. З іншого боку, професія лікаря потребує постійного самовдосконалення. Тієї практики, які студенти проходять під час навчання, а також інтернатури замало для того, аби стати професіоналом. Хоча теоретичної підготовки, яка надається в наших вишах, цілком достатньо. У США та Європі, навпаки, більше уваги приділяється саме практичним навичкам.

 – Ви казали, що конкуренція можлива там, де йдеться про однакові послуги. А чи є у вашій клініці щось унікальне для Вінниці?
– Так, у нас з`явилась можливість придбати унікальну апаратуру, завдяки якій ми зараз робимо акцент на неврологію. Така методика на Заході використовується вже понад двадцять років, але в Україні вона доступна лише у декількох центрах. Йдеться про транскраніальну магнітну стимуляцію, яка використовується для діагностики та лікування неврологічних захворювань та показує дуже гарні результати при лікуванні мігрені, депресій, панічних атак, а також застосовується для покращення якості життя хворих після інсультів, пацієнтів з множинним склерозом та хворобою Альцгеймера. Також ми обрали своїми напрямками ендокринологію, кардіологію та клінічну онкологію, адже по кожному напрямку у нас працює команда висококваліфікованих спеціалістів, серед яких є кандидати та доктора медичних наук.


– Онкологія в Україні вважається прерогативою державної медицини, і досить дивно чути, що є приватні клініки, які займаються цим напрямком… 
– Медичні центри, що взяли на себе відповідальність в плані надання приватної допомоги онкохворим, мають забезпечувати  більш якісну допомогу, ніж це можливо у державній лікарні. Акцент робиться на сучасні методи діагностики,  безпечніші методи  лікування, ефективну реабілітацію. Зокрема, це стосується раку молочної залози. Також дуже важливою є просвітницька робота. Часто людина не може просто прийти та сказати, що хоче обстежитися, бо підсвідомо боїться найгіршого. Тому більша увага приділяється скринінгу та виявленню захворювання на ранніх стадіях. В нашій клініці регулярно пропонуються пацієнтам різноманітні програми обстеження та консультування, присвячені профілактиці та ранньому виявленню захворювань.

– З чого починається Ваш робочий день?
– Зі спорту. Вже понад десять років я займаюсь пілатесом. Також ми з чоловіком практикуємо ранішні пробіжки, як правило, у вихідні, коли не потрібно нікуди поспішати. А далі – робочий день. Зазвичай у першій половині дня це активне спілкування із лікарями, пацієнтами, партнерами. 


– Спілкування зазвичай виснажує. Як Ви відновлюєтесь?
- Для мене джерело енергії – це моя родина: чоловік, діти, батьки. По буднях спілкування короткочасне, тому ми намагаємося надолужити це на вихідних.


– Діти у медицину не планують йти?
– Син вирішив піти по стопах дідуся, мого батька, та вступив до політехнічного університету. А донька закінчує школу та планує бути медиком, її цікавить неврологія. 


– Не пробували відмовляти?
–Ні. Дорослим здається, що діти багато чого не розуміють, але згадуючи себе у їхньому віці, я усвідомлюю, що вони можуть самостійно зробити свідомий вибір, і завдання батьків – підтримати дитину у її виборі та допомогти здійснити свою мрію.


– Якби не медицина, ким би Ви могли бути?
– Тренером із пілатесу мабудь. Я сертифікований інструктор, і мені подобається навчати та спостерігати за результатами своєї роботи. 


– Крім спорту які ще у Вас є заняття для душі?
– Загальні речі: книги, фільми, подорожі. Я дуже люблю Карпати. Разом з родиною кожної весни їдемо у гори, коли все буяє та цвіте,  знімаємо будиночок, де дозволяють бути із собакою. Також мені  подобається Буковель, хоча ми не лижники.


– Що для Вас означають гроші?
– Забезпечення життєдіяльності центру та створення достойних робочих місць. Мене обурює статус лікарів у нашій державі. Хочеться, щоб лікарі за свою важливу, відповідальну роботу мали достойну винагороду, і ми для цього працюємо. Крім того, завжди є бажання придбати для центру щось нове, а для цього потрібно заробляти. 


– Що саме мрієте придбати?
– Нові технології у лабораторній діагностиці і не тільки, сучасні аналізатори, можливості для участі у міжнародних програмах контролю якості.


– А для себе особисто про що мрієте?
– Мати більше часу для активного відпочинку. Але отримати задоволення від нього можна лише тоді, коли ти добре попрацюєш. Чим більше працюєш – тим більший кайф від відпочинку. І, звичайно, хочу, щоб у моїй родині завжди панували спокій та затишок, а  діти мали змогу здійснювати свої мрії.


– Ваші побажання читачам HARVED online.
– Здоров`я та свідомого бажання бути здоровими. А ще – особистого щастя. 

Спілкувалась Катерина Баркалова 

Фотограф Наталія Базілева

МЕДИЧНИЙ ЦЕНТР "Салютем"

21050, м Вінниця, yл. Соборна, 46-а

Графік роботи: ПН-ПТ: з 08:00 до 20:00

       СБ: з 09:00 до 16:00

       НД: вихідний

 

МЕДИЧНИЙ ЦЕНТР "Салютем" ФІЛІЯ №1

21009, м Вінниця, yл. Замостянська, 20-а

Графік роботи: ПН-ПТ: з 08:00 до 20:00

       СБ: з 09:00 до 16:00

       НД: вихідний

Еще почитать
Принципы Джеффа Безоса в 10 цитатах
Октябрь, 2018
Джефф Безос, известный всему миру как создатель и нынешний глава компании Амазон, а также основатель...