Person

Июнь, 2019
Поліна Паньова-Білик: «Якщо не зараз – то коли, і якщо не я – то хто?»

У 19 років вона вже знала п`ять мов: окрім рідної болгарської, ще українську, російську, англійську та грецьку, а знання латини, яку опанувала в медичному виші, допомагає розуміти італійську.

І це – лише одна і граней нестандартної, за її ж власними словами, особистості Поліни Паньової-Білик – володарки титулу «Місіс Болгарія - 2018», чарівної, неймовірно красивої жінки та талановитого медика.

Про те, що змусило її покинути рідний затишний Карноба та вступити до Вінницького національного медичного університету, про свої плани та мрії Поліна розповіла читачам HARVED online.

Чому саме медицина?

Я виросла у медичній родині, і мама, і бабуся медсестри, вони часто брали мене з собою на роботу, я спілкувалась із лікарями, чула складні терміни – і мені це дуже подобалося, і я вирішила стати лікарем. Але у 2007 році набір до медичних вишів у Болгарії відбувався за статевою ознакою, аби залучити до медичної спеціальності більше чоловіків. Тому й набирали рівно 50% дівчат та 50% хлопців. Оскільки хлопців було менше, вони вступали навіть якщо мали нижчий, ніж у дівчат, бал. І тому не всі дівчата, які мали високі бали, змогли поступити з першого разу. Тому ми з друзями вирішили поступати в Україні.

Чому обрали медуніверситет саме у Вінниці?

У Болгарії найважливіше ім`я в області хірургії – це Микола Пирогов. Найкраща лікарня Болгарії у Софії названа на його честь, і коли ми дізналися, що є місто Вінниця, де є медичний університет і де Пирогов провів останні роки свого життя, ми вирішили приїхати сюди.

Багато вас було?

Нас було 19, і ті, хто поступав на лікувальний факультет, і ті, хто на фармацевтичний та стоматологічний. Але до кінця навчання дійшли не всі. У Болгарії до медичного вишу важче вступити, але там легше навчатися. А в Україні навпаки. Модульна Болонська система виявилася для багатьох дуже важкою, у нас такого немає, тому вони закінчили перший курс і повернулися до Болгарії. Але я не шкодую, що залишилася, бо отримала в університеті дуже грунтовні знання. Я закінчила університет із червоним дипломом і була гордістю вишуJ.

Важко було адаптуватися до життя в Україні?

Ні, не дуже. Наші народи дуже схожі, наші мови, звичаї та стиль життя дуже схожі.

Ви одразу обрали собі медичний фах?

Ні. Мене дуже цікавила естетична хірургія і досі цікавить. І влітку я проходила навчальну практику на Кіпрі. Всупереч твердженням про те, що іноземцям на практику влаштуватись там важко, я знайшла місце, тому що знаю грецьку та англійську мови. Я почала шукати місце в приватних клініках, де можна було б пройти практику, і в першій, куди я звернулась, мене взяли і запропонували омріяну практику з пластичної хірургії. І я там практикувалась протягом п`яти років, була асистенткою хірурга. І я досі продовжую там практикуватись. Цей хірург є власником двох клінік пластичної хірургії – в Нікосії та в Афінах. І директорка центра, де я проходила практику, є випускницею Вінницького медуніверситету. Звичайно, я планувала залишитися на Кіпрі після закінчення університету.

 

 

І чому не залишилися?

Я зустріла тут кохання свого життя, вийшла заміж та народила двох синів. Старшому зараз 4,5 роки, молодшому 1,10.

Як Ви поєднуєте родину та роботу?

Важко. Я була у декретній відпустці три роки, і моя кар`єра зупинилась. Але це нормально, це материнство. Зараз мені допомагають моя мама, мама чоловіка, я знайшла гарну няню для дітей, і тому маю можливість професійно розвиватись.

 

 

Як Ваш чоловік відреагував на те, що Ви вирішили повернутись у медицину?

Він дуже радий, що я будую кар`єру, тому що він, як і кожен чоловік, який себе поважає, хоче, аби жінка була щасливою. А щасливою жінка може бути лише тоді, коли реалізовує себе.

Чоловік теж лікар?

Ні. У нього бізнес в аграрній сфері.

Повернутися до кар`єри після перерви – це своєрідний іспит. Як Ви його тримаєте?

Лікарі дуже багато часу та сил віддають своєму розвитку. І іноді приходить відчуття, що життя йде повз, бо доводиться опрацьовувати дуже багато інформації, оскільки медицина постійно розвивається. І зараз мені доводиться дуже багато читати, оскільки я хочу бути на рівні останніх тенденцій.

Ви продовжите займатися естетичною хірургією?

Так. Але я ще закінчила клінічну ординатуру з ендокринології.

 

 

Чому ендокринологія?

Я хотіла вивчити організм із середини, те, як він функціонує. Це дуже цікава, логічна спеціальність. І крім того, неможливо лікувати зовнішні прояви, не знаючи, що відбувається у середині. А порушення з боку ендокринологічної системи мають зовнішні прояви. І також у цьому році я закінчила дуже престижні курси з контурної пластики та загальної косметології, навчалась у найкращих провідних європейських фахівців у цій сфері. І тут я знайшла себе, адже пластична хірургія разом з ендокринологією створюють красу.

І які у Вас плани тепер?

Хочу відкрити свій центр, де буду робити всіх красивими та здоровими.

Чим цей центр буде відрізнятися від інших?

Стилем роботи. Я запозичую технології свого кіпрського вчителя, а також методики, які застосовують в Болгарії та Італії. А оскільки я ще маю титул Місіс Болгарія, мене обрали обличчям нового антивікового засобу, який є продуктом співпраці Ізраїлю та НАСА. І як лікар я буду запроваджувати його в Україні.

 

 

Як Ви стали Місіс Болгарія?

Це була мрія усього мого життя – взяти участь у цьому конкурсі. Мені пропонували стати учасницею багатьох інших, але я мріяла лише про цей, бо як на мене, жінка стає справжньою жінкою лише тоді, коли стане мамою, розкривши свій потенціал та жіночу енергію. Я подала заявку за тиждень до закінчення онлайн-кастингу, і в той же день мені зателефонували і сказали, що я пройшла. Мене запитали, чи зможу я взяти участь у конкурсі, оскільки я живу в Україні. І я з радістю відповіла «Так». І лише тоді я розповіла про це родині.

Що сказали рідні?

Батьки не зраділи, тому що вважали, що ці конкурси куплені і участь у них – даремна, бо якщо я не виграю, я буду дуже розчарована. Вони не розуміли, що для мене головним була участь. Я вважала це дуже гарною сходинкою у житті, коли ти стаєш публічною особою і можеш із користю використовувати цю публічність. А я збиралась брати участь у соціальних проектах, пов`язаних зі здоров`ям, з моральними цінностями. Але все це буде поступово, бо коли маленькі діти, не все одразу виходить.

Скільки було учасниць конкурсу?

20. Багато із них, як і я, приїхали з інших країни, куди вони виїхали: з Італії, Іспанії… Це якраз було 20-річчя конкурсу, і на ньому були присутні усі учасниці попередніх років.

У якій сукні Ви виступали?

Це була сукня від болгарського дизайнера Анелії Петкової, бренд Bridal Fashion.

 

 

Що Ви відчули, коли перемогли?

Дуже велику радість, адже я мало не відмовилася від участі в останній момент, бо діти дуже сильно захворіли. Але трапилося чудо, в останні два дні перед вильотом їм стало краще, і оскільки вже були куплені квитки на літак і заброньований готель, чоловік сказав: «Лети й принаймні візьми участь». А я перемогла. Я хотіла показати світу і ще покажу, що інтелект, доброта і краса можуть поєднуватися в одній людині. Тепер я братиму участь у всесвітньому конкурсі «Missis Universe» у США. Він відбудеться наприкінці липня – початку серпня, і я вже до нього готую національний одяг за власним дизайном.

У Вас дуже напружений графік. А як Ви відпочиваєте?

Я дуже люблю спорт, в дитинстві займалась гімнастикою. Ще люблю спорт, танці, музику, малюю портрети. Люблю подорожувати.

Є улюблені країни?

Не хочу нікого ображати, бо кожна країна має свої плюси та мінуси. Нас збагачує кожна подорож, у кожній подорожі ми змінюємося. Ми забираємо щось із собою й оцінюємо своє життя. Якщо ми повертаємося з країн, де не надто високі стандарти життя, ми розуміємо, наскільки ми щасливі. А коли, наприклад, їдемо в Дубаї, ми розуміємо, в якому напрямку ми маємо рухатися.

 

 

 Ваша головна мрія.

Реалізувати свої цілі у приватному та глобальному планах. Мій девіз – «Якщо не зараз – то коли, і якщо не я – то хто?». Якщо ми всі лише скаржимося на те, що нічого не змінюється і нічого не відбувається, то я та людина, яка хоче показати, що якщо у тебе є мета і ти об` єднуєшся з людьми, чиї погляди збігаються з твоїми, ти реалізуєш свою мрію. А моя мрія – здоров`я, щастя, мир.

Ваші побажання читачам.

Знайти себе, не підкорюватись стереотипам та втілити у життя свою індивідуальність. Бо кожен із нас корисний для суспільства. Ми всі дуже різні й таким чином ми збагачуємо світ.


Интерв'ю Катерина Баркалова​ 
Фото Андрій Ткачук

 

 

Еще почитать
«Грабли ждут вас!»: доктор Курпатов о том, как нас подставляет собственный мозг
Июнь, 2019
Психотерапевт Андрей Курпатов почти 20 лет исследует механизмы мышления, он написал по этой теме 100...
Правила Адизеса: как общаться с родней и не переругаться
Июнь, 2019
Психологи посчитали: только 7% семей в мире умеют конструктивно и в спокойном тоне обсуждать проблем...
Правила сна Игоря Манна
Июнь, 2019
О себе он говорит так: «Меня зовут Игорь Манн. Я издатель — издательство “Манн, Иванов и Фербер”. ...
«Жизнь — не сценарий, ее не перепишешь!»: 15 народных цитат режиссера Георгия Данелии
Июнь, 2019
Режиссер Георгий Данелия снял фильмы, которые все мы любим и знаем чуть ли не наизусть: «Я шагаю по ...