Person

Сентябрь, 2018
Професор Андрій Сергієнко: «Я завжди вірю, що все буде добре»

Він мріяв про археологію, але став, як і батько, офтальмологом. Але спеціалізацію обрав таку, де від батька можна було відрізнитися. Про найважчі моменти в своїй роботі, улюблену країну та про сон, який змінив його життя, професор, власник офтальмологічної клініки Андрій Сергієнко розповів в інтерв`ю HARVEDonline.

- Ви одразу планували стати офтальмологом?

- Так! Про медицину я мріяв зі старших класів, але в офтальмологію я йти не хотів. Одна з яскраво виражених рис мого характеру – це почуття суперечності. І маючи батька – відомого офтальмолога, я хотів бути не таким, як він. В інституті займався генетикою, біологією та більш точними дисциплінами. Але в нашій країні чоловік повинен володіти ремеслом. А ремесло в медицині – це хірургія. Тому я обрав офтальмологію. Насправді це дуже широка спеціальність, де кожен може знайти себе. Якщо тобі більше подобається фізика – ти займаєшся оптикою, якщо біологія – сітківкою. Ти можеш бути і чудовим терапевтом-офтальмологом, і гарним хірургом.

- І що обрали врешті Ви?

- Захворювання сітківки. Хірургією сітківки я займаюсь уже 30 років, і ця область мене до цих пір надихає. Хоча  на початку я хотів відрізнятися від батька, який не займався хірургією сітківки. Зараз  я вдячний своєму батькові, що він мене не зламав та дав мені право вибору.

- Це було тільки бажання відрізнитися?

- Було велике бажання проявити себе. Аби розкрити себе, потрібно любити свою спеціальність. Ти повинен розуміти, що вона як жінка: ти будеш із нею спати, ти житимеш із нею багато років. Коли ти починаєш робити, проходиш через багато складнощів, певну кількість невдач. Так і зі спеціальністю, особливо коли ти тільки починаєш робити. Є багато складнощів, багато невдач, може бути депресія. І якщо ти не закоханий в цю сферу, не готовий присвятити їй більшу частину життя – потрібно просто йти шукати себе в іншій сфері. Тому я не засуджую тих лікарів, які йдуть із медицини, розуміючи, що це не їхній поклик. Буває так, що батьки наполягли, дитина поступила, відучилась, а потім зрозуміла, що займається не своєю справою. 

- Ви не засуджуєте лікарів, які йдуть із професії. А яких Ви готові засудити?

- Не судіть – та не судимі будете. В усьому світі лікар – це престижна професія. І щоб чогось у ній добитися, потрібно десятки років вчитися. Десятки років у тебе немає нормального приватного життя, нормальних вечірок, бо ти постійно на чергуваннях, курсах, конференціях. 

- Ви пам`ятаєте свій перший робочий день у якості офтальмолога?

- Звичайно. Мені пощастило, тому що в рік, коли я закінчив медінститут, у Києві відкрився Центр мікрохірургії ока, і багато лікарів пішло туди працювати. Це був час, коли не вистачало робочих рук лікарів, коли все тільки починалось. Ми сиділи на роботі зранку до пізнього вечора, спочатку в операційній, потім писали історії хвороб, багато сперечались стосовно хірургії. І були настільки щасливі мати можливість розвиватись і працювати. Моїм першим наставником був Юрій Миколайович Кондратенко, який потім став професором. Він поступово відкривав секрети ремесла для мене та допомагав переживати складнощі початку шляху. 

- Наскільки реальність відрізнялась від Ваших уявлень про те, як Ви будете працювати?

- Свою реальність ми формуємо в мозку через нашу уяву. Я оптиміст, але завжди намагаюсь скористатись ситуацією. Мені пощастило на самому початку стажуватися в Америці, де я бачив роботу найкращих хірургів . Тоді дав клятву собі повторити все це в Україні та гаряче мріяв , щоб у нас з`явилось обладнання, яке було на той час в Штатах. Із часом воно з`явилось. Потім працював 25 років в Центрі мікрохірургії ока, а це було справжнє загартування: багато оперували, були лідерами у мікрохірургії в Україні. Колектив тоді був молодий, і ми самі формували те, що зараз називається корпоративною культурою центру. 

- Коли Ви зрозуміли, що потрібно бути не просто лікарем, а лікарем  плюс бізнесменом?

- Наша державна медицина сама глибоко хвора та знаходиться на роздоріжжі змін. Після 40 років зрозумів, що не можу більше чекати кращих часів. Тому якщо хочеш зробити щось добре – зроби це сам. Хірургія сітківки не знаходиться в пріоритеті державної медицини. Досягнувши певних висот в мікрохірургії, я розумів, що в побудові бізнесу нічого не розумію. Тому потрібно було навчатися. Волею долі потрапив на  курс медичного менеджменту в МІМ-КИЇВ, де познайомився з однодумцями та відкрив для себе новий пласт знань. Бізнес-освіта розширила мій погляд на життя, але я залишився хірургом, і для мене людина – не клієнт, а пацієнт, що потребує допомоги.

- Чому Ви відкрили свій Центр саме у Вінниці?

- Вінниця в моїх планах з'явилась випадково, але я з самого початку прикипів до міста. На час стартапу клініки це був єдиний обласний центр без приватних офтальмологічних клінік. В цьому виборі є трішки містичний компонент, коли мені за півроку наснився фасад бізнес-центру «Ізумруд», який тоді існував лише на папері. Я дякую Вінниці та вінничанам за те, що вони мене прийняли і дозволили втілити мрію. 

- Коли Ви підбирали свою команду, на що, крім професіоналізму, Ви звертали увагу?

- У нас є правило: не один я вирішую, хто буде працювати. Людина приходить, починає працювати, а колектив потім каже: наша це людина чи ні. Адже перед професором людина може мати одне обличчя, а у спілкуванні з колегами, з хворими можуть проявитися зовсім інші якості. 

- Ваш стиль керівництва?

- Я поважаю людей. І пацієнтів, і співробітників, від молодшого медичного персоналу до консультантів. Бо найголовніше – це люди. І саме вони роблять клініку, а не апаратура і не будівля.

- Якщо повернутися до фінансового питання, що для Вас гроші?

- Засіб досягнення цілей.

- Ваша основна мета на сьогодні.

- Для мене зараз час більше віддавати, ніж брати, тому хочу передавати знання та навики учням, розвивати цікаві сучасні напрямки в хірургії переднього та заднього сегменту ока. 

- Якою Ви бачите клініку та те, чим Ви займаєтесь, через п`ять років?

- Кожна організація має свої періоди розвитку: немовля, юність, дорослий. І ми зараз знаходимось на перехідному періоді. Потрібно ставити нові пріоритети, нові цілі – і якою буде клініка через п`ять років, я не знаю, бо не все, чого прагнеш, вдається. Але я хочу зробити клініку значущою для пацієнтів та колег. Щоб усі знали, що в цій клініці приймаються рішення, на які не наважаться в інших, що тут можуть допомогти там, де в інших можуть відмовити. Оскільки клініка професорська, до нас приходять важкі пацієнти. Якщо для звичайних маніпуляцій вони можуть обирати клініки через інтернет за співвідношенням ціна/якість, то сюди вони приходять, бо тут роблять те, що не роблять ніде більше.

- Ваша дружина також офтальмолог. Як два фахівці співіснують в одній родині?

- Вони не просто співіснують – це родинний інтерес. Вікторія  не тільки лікар, а й директор клініки. У мене є гарний приклад «співіснування», оскільки офтальмологами були й мати, й батько, а дружина – лікар в третій генерації. Чесно кажучи, іноді ми розходимося у прийнятті рішень і інколи емоційно важко стриматись у вирішенні спірних питань. 

- Остаточне рішення за ким залишається?

- Ми навчилися досягати згоди в різних питаннях.

- Як Ви відпочиваєте?

- Я полюбляю активний відпочинок. Займаюсь йогою, гуляю з собакою. На вихідних обов'язково багато рухаюсь, бо тільки рух допомагає зняти навантаження, яке доводиться витримувати хірургу.

- Що найважче для Вас з емоційної точки зору?

- Коли пацієнту, попри всі зусилля хірурга, не повертається зір. Дуже важко в такій ситуації пояснити, що ми зробили усе від нас залежне, але від нас залежить не все. Але я оптиміст і завжди до кінця вірю та знаю, що все буде добре!

- Ваша мрія не як лікаря, не як власника клініки, а, як кажуть, людська.

- Є мрії і є плани. Я мрію мати достатньо часу для подорожей з родиною, щоб показати різноманіття нашого чудового світу. В планах для всієї родини – вдосконалення мов.

- Перша країна, куди Ви відправитесь.

- Для мене існує три місця, де я розчиняюсь : Прага, Стамбул та Париж.

Мені також подобається Африка та Бразилія. Проте в першу чергу ми з родиною поїдемо в Прагу. 

- Ваші побажання читачам HARVEDonline.

- Ясно бачити. 

Спілкувалась Катерина Баркалова

Фото Олександра Новікова 

 

Еще почитать
Мечты сбываются: 50 вдохновляющих цитат Уилла Смита
Сентябрь, 2018
Уилл Смит – известный актер, продюсер, реппер и автор песен.  Номинант двух премий «Оскар», пят...