Person

Апрель, 2020
Яків Маховський: "Все знати не можливо, але прагнути до цього потрібно"

Яків Олександрович Маховський

Наймолодший Директор вінницького департаменту архітектури, у свої 33 має п'ять вищих освіт, шосту здобуває нині, мав бути програмістом, натомість став фахівцем з містобудування.

Дитинство і сьогодення, робота та особисте життя, карантин та життя після нього - про все це в інтерв'ю Якова Маховського для Harved online.

 

Вже майже місяць українці разом з усім світом на карантині. Що Ви про це думаєте? 

“Рей Бредбері, Стівен Кінг, брати Стругацькі у своїх фантастичних творах  завжди випереджали час. А скільки знято фільмів про віруси. Все це свідчить про те, що рано чи пізно таки станеться непоправне і з'явиться вірус, який вплине на розвиток людства.”

 

Думаєте Covid-19 такий вірус?

“Я не вірусолог, тож не берусь давати оцінку, але можна однозначно констатувати  — він розповсюджується дуже швидко, і допоки немає вакцини розвиток подій важко спрогнозувати. З історії ми ж пам'ятаємо той самий іспанський грип, чуму. В першу чергу слід ізолювати джерело хвороби. Тому всі заходи, які нині проводяться у світі, є дуже правильними. Карантин, обмеження спілкування серед людей, блокування транспортних потоків  — це дуже вірні кроки. І ця ситуація показує наскільки злагоджено та організовано наше місто долає кризу”. 

 

А яку оцінку можна дати вінничанам, щодо дотримання ізоляції?

“Спочатку наші люди сприймали все це досить скептично. Але згодом вулиці спорожніли. Тож можна сказати, що городяни таки сумлінно підходять до вимушених обмежень ”.

 

Розкажіть про Ваше дитинство.

“Я вінничанин, народився в районі військового містечка, це вулиця Максима Шимка. Дитинство моє було важким. Наявність чималої кількості шрамів на моєму обличчі свідчить про те, що я не був спокійним хлопчиною. Я постійно кудись влазив, як говорять. Друзі на яблука  — і я з усіма, усі на футбол — і я туди ж. Саме цікаве, я нині дивлюсь, як батьки усюди водять дітей за ручку. У мене такого не було. Коли пішов у перший клас, мама не водила мене і не забирала. Вчителі звичайно дивувались, але я дуже рано став самостійним. І для нашого двору це була норма”. 

 

 

Як Ви вчились у школі?

“Я вчився по різному. Точно пам'ятаю, що домашку робив на перервах. Найважче було  — це вивчити вірш за ці 5-10 хвилин". 

 

Як у Вас склалось зі спортом?

Я майстер спорту з тхеквондо. У мене чорний пояс, перший дан. Я багаторазовий чемпіон України та учасник змагань міжнародного рівня". 

 

 

Ви нині тренуєтесь?

Відколи мене призначили Директором департаменту важко знайти для цього час. Фактично після інституту у 21 рік я припинив спортивну кар'єру. 

 

Який інститут Ви закінчили?

“Їх було чимало. Перша моя освіта - це ВНТУ за спеціальністю «Захист інформації в комп’ютерних системах та мережах». Я навчався там безкоштовно. Я добре знав фізику, математику, тож вступні іспити склав успішно. Тоді в тренді були комп'ютерні науки, тому я із задоволенням хотів опанувати їх. Я вчився добре, частенько навіть отримував потрійну стипендію за успіхи у навчанні. Просто між навчанням у школі та інституті є одна важлива відмінність. У школі ти навчаєшся, бо потрібно. А в інституті - тому що хочеш”. 

 

А як Ви з IT-шника перекваліфікувались в архітектора?

“Річ у тому, що мої друзі працювали у сфері геодезії та геології. І одного разу вони попросили мене створити для них спеціальну програму, яка б обробляла та впорядковувала данні. Але для того, щоб написати правильно код, мені треба було досконало вивчити питання. Так я дізнався, що таке геодезія. Десять років тому геодезисти заробляли в рази більше за програмістів, тому тоді я вирішив змінити професію”.  

 

 

Які ще науки Ви опанували?

Друга освіта  — це інженер-геодезист. Я навчався у Інституті землевпорядкування та інформаційних технологій при Національному авіаційному університеті. Потім, там же, здобув професію інженера-землевпорядника. Далі навчався у ВНТУ за спеціальністю "Промислове і цивільне будівництво" та отримав  фах інженер-будівельник з промислового і цивільного будівництва. Після цього я закінчив факультет архітектури Київського національного університету будівництва та архітектури. Нині навчаюсь у Київському національному університеті ім. Шевченка на факультеті "Державне та публічне управління персоналом".

 

Скільки вже часу Ви працюєте у Вінницькому департаменті архітектури та містобудування? 

“До Департаменту я потрапив три роки тому. До цього я займався підприємницькою діяльністю у напрямку архітектури, будівництва, геодезії, приватизації; працював у Києві у Державній службі геокадастру, де виконував обов'язки Директора департаменту геодезії та картографії. Ще до Києва я працював у комунальному підприємстві, яке діяло при Департаменті архітектури міста. Так от, три роки тому я прийшов до цього колективу на посаду Заступника директора департаменту - начальника служби кадастру. Посаду Директора департаменту мені пророкували давно, мій попередник мав іти на пенсію, тож було зрозуміло, що знадобиться людина на його місце. Так от раніше мені це було не цікаво. Тоді законодавство України було побудовано таким чином, що фактично вся ця робота була наче бездіяльна, вона закрита, із грифом. Конкретного напрямку, як вона має робитись не було. Знаєте, для того щоб отримати якийсь матеріал потрібно було пройти секретність. Сенс займатись справою, якщо вона прихована від громадськості. Що таке робота з грифом? Це коли ти все життя пропрацював, багато чого зробив корисного, а коли ти йдеш на пенсію все залишається під секретом, і всі думають, що ти нічого путнього так і не зробив. Нині люди хочуть мати доступ до інформації, щоб усе було прозоро. Тож законодавство змінилось і моє ставлення до керівної посади також. У мого попередника Рекути Олександра Сергійовича я був єдиним заступником. Я добре пам'ятаю, що ніколи не розумів, навіщо на усі наради мій начальник брав мене особисто. Доручення ми виконували одночасно. А мій батько якось сказав: “Яша, я вдячний своєму начальнику за те, що він змушував мене робити більшість відповідальної роботи, тому що коли він пішов на пенсію, мені легко було увійти в роль керівника”. Тепер я розумію, що тато мав рацію. А весь досвід, який я перейняв у свого попередника, був безцінний”.

 

 

Ви чи не наймолодший Директор вінницького департаменту архітектури та містобудування. Як Ваші колеги до цього ставляться? Це не заважає у роботі? 

“У мене є одна риса характеру  — я ніколи, так би мовити, “не віддаю козирі”. Тобто, якщо людина приходить і починає розумничати, розповідати яка вона класна та крута, я все за нею записую. Потім передаю всю інформацію фахівцям відповідного профілю. А вже вони визначають, варті вищевикладені заяви уваги чи ні. Я переконаний в тому, що все знати неможливо. Важливіше розуміти, де знайти потрібну інформацію”.

 

Ваш головний принцип у роботі?

“Я намагаюсь працювати не з кожним спеціалістом окремо, а докладаю зусиль, аби працювали начальники відділів. Якщо ти фахівець, то ти маєш бути в тренді”. 

 

Ви жорсткий керівник?

“Думаю ні. Жорсткий керівник - це той, що не жаліє людей. Це не про мене”.

 

Ви одружений, але обручку не носите, чому?

"Я взагалі не ношу прикрас. Ніякий метал, жодних ланцюжків або перснів, бо у мене років 10 тому з'явилась якась алергія. Зі своєю дружиною ми познайомились ще в інституті, тож вже більше ніж 10 років разом". 

 

 

Після призначення директором вистачає часу на родину та власні захоплення?

“Із вільним часом нині важко. Але якщо є можливість, то люблю подорожувати, рибалку, природу, обов'язково беру з собою фотоапарат. Мабуть усі геодезисти, геологи, архітектори люблять фотографувати. Ми без цього не можемо”. 

 

Що б хотіли побажати нашим читачам?

“У зв'язку із нинішньою ситуацією у світі ми маємо розуміти, що загроза може пройти повз нас і ми продовжимо життя у звичному ритмі. Але може статись інакше і тоді нам доведеться переформатуватись. Морально слід усвідомити, якщо карантин затягнеться, то це слід прийняти. Тобто, не ставитись до цього вороже, а змиритись.  Кожен з нас щоденно робить вибір, який надалі формує майбутнє. Ми самі творимо світ довкола. Тому сидіть вдома, бережіть себе та близьких і не хворійте”.  

 

Спілкувалась Ольга Сольвар

Фото Андрій Ткачук​

АН «Благоустрій»

Агенція нерухомості твого міста.